Зустріч зі Володимиром ЗАХАР’ЄВИМ

 Миньковецька держава — самопроголошена держава, створена подільським шляхтичем Ігнацієм Сцибор-Мархоцьким (1749–1827), власником Миньковецького ключа в тогочасному Ушицькому повіті Подільської губернії.

 Ігнацій Сцибор-Мархоцький успадкував містечко Миньківці зі всіма належними до нього фільварками та хуторами у 1788 р. Окрім Миньківців, І.Мархоцький став власником ряду сіл: Мислиборж, Городище, Катеринівка, Антонівка, Кружківці, Отроків, Хапанівка, Притулія, Тимків, Pobujna (с. Побійна), Pobujanka (с. Побіянка), Старик, Сивороги, Сеферівка, Ostoja (тепер с. Держанівка). Свої землі Сцибор-Мархоцький проголосив «Миньковецькою державою». Як справжня держава, вона мала свої кордони, позначені стовпами із написом «Границя Миньковецької держави від Російського царства».

 Крім цього, тут для внутрішнього вжитку випускали власні гроші, а відносини між мешканцями базувалися на законодавчих актах, які створював сам Мархоцький, добре обізнаний у римському праві, працях Платона та творах французьких та російських просвітителів.

 На жаль, в умовах самодержавно-кріпосницького ладу такий феномен як «Миньковецька держава» І.Мархоцького з її демократичним соціально-економічним устроєм просто не мала шансів на виживання. Навіть попри підтримку населення та місцевого духовенства, граф І.Мархоцький все ж не уник переслідування з боку церковної та світської влади. «За свои чудачества, — писав відомий краєзнавець Є. Й. Сіцинський, — особенно за учреждение языческих празднеств, Мархоцкий был судим и даже попал в тюрьму, затем освобожден; умер в 1827 г.»